Батькам треба знати:
1. Законодавство України з питань охорони здоров’я дитинства.
Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.
2. Які організації контролюють дотримання законодавства з цього питання?
Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.
Вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров'я здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.
3. Чи є обов’язковими медичні огляди для неповнолітніх та працівників дитячих закладів?
З метою охорони здоров'я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.
Медичний огляд підлітків є обов'язковим для вирішення питання про прийняття їх на роботу. Медичні огляди працюючих підлітків повинні проводитись регулярно, але не рідше одного разу на рік.
Власники та керівники підприємств, установ організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов'язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров'я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язкового медичного огляду.
Перелік категорій населення, які повинні проходити обов'язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України.
4. Чи є обов’язковим повідомлення наречених про стан свого здоров’я?
Відповідно до ст. 30 Сімейного кодексу України наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.
Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених.
Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлює Кабінет Міністрів України.
Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим.
Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
5. Які гарантії надає держава при охороні здоров’я матері та дитини?
Материнство в Україні охороняється і заохочується державою.
Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується:
- організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів;
- наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному страхуванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини;виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною;
- забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку;
- поліпшенням і оздоровленням умов праці та побуту;
- усуненням негативних екологічних факторів;
- державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у порядку, встановленому законодавством України.
6. Чи має право батько право на отримання листка з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною?
Один із батьків (матір чи батько) має право на отримання листка з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною.
7. Які пільги надаються матерям в разі хвороби дитини?
При неможливості госпіталізації або відсутності показань до стаціонарного лікування хворої дитини мати або інший член сім'ї, який доглядає дитину, може звільнятися від роботи з виплатою допомоги з фондів соціального страхування у встановленому порядку. При стаціонарному лікуванні дітей віком до шести років, а також тяжкохворих дітей старшого віку, які потребують за висновком лікарів материнського догляду, матері або іншим членам сім'ї надається можливість перебувати з дитиною в лікувальному закладі із забезпеченням безплатного харчування і умов для проживання та виплатою допомоги по соціальному страхуванню у встановленому порядку.
8. Чи можуть батьки обирати лікаря та лікувальний заклад для дитини?
Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря.
Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення.
Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
9. Як держава забезпечує дітей медичною допомогою?
Медична допомога дітям і підліткам забезпечується лікувально-профілактичними і оздоровчими закладами, дитячими поліклініками, відділеннями, диспансерами, лікарнями, санаторіями та іншими закладами охорони здоров'я. До державних дитячих санаторіїв путівки дітям надаються безплатно.
Діти і підлітки перебувають під диспансерним наглядом.
10. До якої відповідальності притягуються медичні працівники в разі шкоди, заподіяної здоров’ю дитини?
У разі шкоди, заподіяної здоров’ю дитини, медичні працівники можуть бути притягнути до кримінальної відповідальності. Так, ст. 137 КК України передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи
службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх
внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це
спричинило істотну шкоду здоров'ю або смерть неповнолітнього.
Крім того, Кримінальним кодексом України передбачається відповідальність за наступні злочини проти здоров’я особи:
- зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
(Ст. 130);
- неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (Ст.131);
- розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (Ст. 132);
- зараження венеричною хворобою (Ст. 133);
- незаконне проведення аборту (Ст. 134);
- залишення в небезпеці (Ст. 135);
- ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (Ст. 136);
- незаконна лікувальна діяльність (Ст.138);
- ненадання допомоги хворому медичним працівником (Ст.139);
- неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (Ст. 140);
- порушення прав пацієнта (Ст. 141);
- незаконне проведення дослідів над людиною (Ст. 142);
- порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (Ст. 143);
- насильницьке донорство (Ст. 144);
- незаконне розголошення лікарської таємниці (Ст. 145).
11. Чи потрібна згода батьків для застосування до їх неповнолітніх дітей методів діагностики, профілактики та лікування?
Згода пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.
У невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна.
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.
Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і
усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.
12. Чи несуть батьки відповідальність за стан здоров’я дітей?
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов'язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров'ю дитини, винні у встановленому порядку можуть бути позбавлені батьківських прав.
Дітям, які перебувають на вихованні в дитячих закладах і навчаються в школах, забезпечуються необхідні умови для збереження і зміцнення здоров'я та гігієнічного виховання. Умови навчально-трудового навантаження, а також вимоги щодо режиму проведення занять визначаються за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.
