Вирішення нових завдань, поставлених перед системою освіти України процесами державотворення, кардинальними змінами в суспільно-політичному житті, вимагає вироблення адекватної організаційної структури системи освіти, яка б забезпечувала перехід до системи освіти на основі сучасних технологій. Вирішення цієї проблеми можливе завдяки впровадженню всесвітньо відомої системи дистанційного навчання.
Історія дистанційного навчання почалася у 1840 році, коли англійський педагог Ісаак Пітман запропонував навчання через поштовий зв'язок для студентів Англії. У 1856 році Чарльз Тюссе та Густав Лангеншейдт розпочали викладання мови заочною формою у Німеччині. У 80-х роках ХХ ст. поширився термін "дистанційна освіта" (ДО), основною характеристикою якої є відокремлення вчителя від учня.(1) Дистанційна освіта - це термін, який використовують стосовно широкого спектру освітніх програм і курсів, починаючи від курсів підвищення кваліфікації, що не мають акредитації, закінчуючи акредитованими програмами освіти, які реалізують можливість тісного спілкування студентів та учнів зі своїми викладачами і однокурсниками, як це відбувається в очному навчанні. Для того, щоб забезпечити ефективну взаємодію, під час дистанційного навчання використовуються: інтерактивні комп’ютерні програми, Інтернет, електронна та звичайна пошта, телефон і факс. Дистанційна освіта стала надзвичайно популярною формою навчання завдяки своїй зручності та гнучкості. Вона дозволяє багатьом людям продовжувати освіту, звільняючи їх від необхідності відвідувати заняття за встановленим розкладом. Ті, хто навчається дистанційно, можуть обирати можливість занять згідно власного розкладу в слушний для себе час.
Цей вид навчання дозволяє отримати освіту всім категоріям населення - від домогосподарок до менеджерів вищої ланки, що бажають отримати другу вищу освіту. Дистанційне навчання дає можливість в короткі строки застосовувати отримані знання на практиці, адже воно створене для отримання освіти без відриву від виробництва.
Сьогодні дистанційна освіта - поширене явище у багатьох країнах світу, і з кожним роком її популярність зростає. Серед провідних європейських навчальних закладів, які використовують дану форму організації процесу навчання, слід відзначити Відкритий університет Великої Британії заснований в 1969 році як незалежний навчальний заклад для надання "другої" можливості працюючим дорослим людям одержати або продовжити свою освіту, Іспанський Національний університет дистанційної освіти, заснований Парламентом в 1972 р. з метою надання вищої освіти всім тим, хто з різних причин не може навчатися за програмами традиційних університетів та Заочний університет міста Хаген (земля Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина). Створюються бібліотеки в мережі Internet та бази даних, які допомагають здійснювати процес навчання.(2)
Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж в інших європейських країнах і здійснювався за умов низького рівня інформатизації українського суспільства, незначної кількості оснащення комп'ютерною технікою шкіл України та відсутності спеціальних методик дистанційного навчання. Тобто, теоретичні, практичні та соціальні аспекти дистанційної освіти були розроблені в нашій країні недостатньо. Кількість наукових організацій та вищих навчальних закладів України, які активно розробляють або використовують відповідні курси дистанційного навчання, досить незначна.
Перші кроки до розвитку ДО в Україні були зроблені ще наприкінці 90-х років. У лютому 1998 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про національну програму інформатизації", в якому формулюються задачі з інформатизації освіти та визначаються напрямки їх реалізації. З моменту прийняття цього Закону, у системі освіти України відбувається ряд позитивних змін у галузі інформатизації та освоєння Internet. (3)
В 2000 році Міністерство освіти та науки України затвердило "Концепцію розвитку дистанційної освіти в Україні", яка передбачає створення в країні системи освіти, що забезпечує розширення кола споживачів освітніх послуг, реалізацію системи безперервної освіти "протягом всього життя" та індивідуалізацію навчання при масовості освіти.(4) В рамках цієї концепції був створений Український центр дистанційної освіти на основі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", який надав можливість проводити в Україні курси навчання для викладачів вищих навчальних закладів (ВНЗ), розроблювачів дистанційних курсів і укладати договори з ВНЗ про співробітництво з метою координації створення системи дистанційної освіти в Україні.
Незважаючи на досить об'ємний перелік позитивних якостей дистанційної освіти, в ній, як і в будь-якій іншій формі навчання, можна виділити декілька недоліків. По перше, досить вагомою проблемою є низька пропускна спроможність електронної мережі під час навчальних чи екзаменаційних телеконференцій. Через це передусім страждають дистанційні студенти та учні невеликих міст та сіл України, яким, власне, найбільше підходить ДО через географічну віддаленість від наукових осередків. По друге, варто також виділити недостатній безпосередній контакт
між персональним викладачем (тьютором) та дистанційним учнем через надзвичайну професійну завантаженість вітчизняних педагогів. Студенти та учні закордонних дистанційних курсів можуть отримувати відповіді на свої листи вже через кілька годин, оскільки викладачів в країнах зі значним досвідом впровадження ДО набагато більше, ніж студентів. На жаль, в Україні склалася протилежна ситуація - бажаючих отримати дистанційну освіту у нас багато, а досвідчених викладачів, знайомих з новітніми технологіями дистанційного спілкування, обмаль.
Досягнення в галузі дистанційного навчання, якими б вони не були, на жаль, не завжди доступні для учнів з особливими потребами. Із середини XX століття в більшості країн світу соціальна політика відносно осіб з особливими потребами ґрунтується на принципі рівних можливостей. На 48-й сесії ООН 20 грудня 1993 року були прийняті правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів.(5) У них наголошено, що реабілітація має на меті допомогти інвалідам досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного та соціального рівня діяльності, надаючи тим самим можливість поліпшити якість їхнього життя, розширити рамки їхньої незалежності. Серед основних сфер реалізації принципу рівних можливостей молодих інвалідів є доступність освіти з подальшим працевлаштуванням. Здобуття повноцінної освіти, професійне визначення є дуже важливим фактором у житті кожної людини, а для інваліда набуває особливого значення. Переважна більшість молодих людей із обмеженими функціями здоров'я не має можливості реалізувати себе, отримати освіту. В України, на жаль, відсутні в необхідному обсязі підручники, посібники, комп'ютерні програми, які враховують особливості сприймання та перетворення інформації цією категорією учнів. Система дистанційного навчання може запропонувати їм шлях до реалізації своїх прав на отримання освіти.
Кроком на шляху до вирішення цих питань стало впровадження у 2003 році в спеціальній загальноосвітній школі „Надія” програми дистанційної освіти: „Дистанційне навчання дітей – інвалідів та дітей з вадами фізичного та психічного розвитку”. Лабораторія дистанційного навчання, що була створена на початку проекту, поставила перед собою завдання розробити програмно - методичне забезпечення дистанційного навчання учнів з особливими потребами. Були створені шкільна мережа та веб-посібники з декількох освітніх дисциплін. Один з них є веб-посібник з Всесвітньої історії.
На відміну від звичайних посібників, які містяться на звичайних носіях, він був розроблений виключно для роботи в мережі. Він відповідає всім вимогам створення посібників з даної дисципліни та містить курс Всесвітньої історії для старшої школи.
Особливістю цього посібника є те, що його використання розраховано на можливості учнів з особливими потребами. Розташування навчальної інформації, ілюстративного блоку та блоку завдань направлено на їх сприйняття.
Завдяки проекту „Дистанційне навчання дітей – інвалідів та дітей з вадами фізичного та психічного розвитку” зроблені перші кроки на шляху до вирішення проблеми надання якісної освіти учням з особливими потребами.
1. Історія становлення освіти в Німеччині / [брошура німецького посольства] – 2007.
2. Звіт ЮНЕСКО про стан освіти в ЄС: збірник ЮНЕСКО за 2007р.
3. Постанова Верховної Ради України від 06.07.2000р. № 1851-ІІІ "Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 роки;
4. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні: Міністерство освіти і науки України, 2000. – ( Нормативні директивні правові документи).
5. Стандартные правила обеспечения равных возможностей для инвалидов : зб. нормат. док. - "Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи", сорок восьмая сессия, Дополнение N 49 (А/48
